Анастасія Магазова, журналіст-фрілансер родом з Криму. З 2013 року співпрацює в якості кореспондента з німецькими виданнями Die Tageszeitung і Deutsche Welle. Широка географія досвіду роботи в конфліктних зонах (Крим, Донбас, Грузія, Вірменія, Азербайджан, Туреччина, Ліван), автор проекту про невизнані території на пострадянському просторі “Unrecognised Stories”.
Незважаючи на відсутність відкритого збройного протистояння на українському півострові, анексованому Росією в 2014 році, небезпека для роботи журналіста залишається там вкрай високою. Перш за все, така ситуація пов’язана з декількома факторами: Росія продовжує переслідування журналістів і працівників засобів масової інформації за те, що вони протистояли окупації Криму і продовжують критикувати нинішню політичну ситуацію. Заявляючи про розслідування екстремізму або тероризму, місцева влада переслідувала, проводили обшуки будинків і офісів, допитували і порушували судові позови проти журналістів. На сьогоднішній день відкрито 3 кримінальні справи проти журналістів, по одній з яких було винесено вирок.
Журналісту-фрілансеру, який все ж вирішив відправитися в Крим, потрібно враховувати такі обставини:
- на півострові по відношенню до незалежних журналістів російські спецслужби ведуть особливо ретельну роботу;
- на відміну від непідконтрольної українському уряду частини Донбасу, у Криму повноцінно діє російське законодавство. Це важливо розуміти, тому що щодо журналістської діяльності воно відрізняється від українського. Російські закони чітко визначають правила роботи журналіста і негласно регулюють зміст публікацій;
- у Криму також повноцінно не функціонує міжнародне гуманітарне право у сфері захисту прав журналістів, що тягне за собою певні наслідки. На півострові практично відсутній незалежний правовий захист і обмежено доступ міжнародних правозахисних організацій, що піддає журналістів додатковому ризику.
Слід чітко пам’ятати, незважаючи на ваші переконання, якщо у вас немає акредитації МЗС РФ або прес-карти російського (закордонного чи акредитованого в РФ українського) видання, але ви хочете вести журналістську діяльність у Криму – ваші дії можуть бути розцінені як протиправні. У кращому випадку, якщо журналіст не є російським громадянином, його можуть притягнути до адміністративної відповідальності, депортувати або заборонити в’їзд до Росії. За минулі 4 роки саме такі санкції було вжито до українських журналістів у Криму, які, на думку місцевої влади, порушили російське законодавство. Таким чином в 2016 році російська ФСБ видала заборону на в’їзд до 2020 року журналістці Анастасії Рінгіс з онлайн-видання “Українська правда” в зв’язку з тим, що, нібито, її діяльність несе загрозу безпеці РФ. “Це необхідно з метою забезпечення обороноздатності чи безпеки держави, або громадського порядку, або захисту здоров’я населення”, – йдеться у виданому журналістці документі.
Інша ситуація з кримськими журналістами, які працювали для українських видань на півострові, оскільки для російської влади всі кримчани в 2014 році автоматично стали російськими громадянами. Відповідно, їх правопорушення розглядаються з точки зору законів РФ. Прикладом цього може стати випадок Миколи Семени, кримського журналіста, якого російський суд засудив до 2,5 років тюремного ув’язнення умовно з випробувальним терміном і забороною на 3 роки займатися публічною діяльністю. В основу обвинувачення журналіста лягла його публікація про енергоблокаду Криму з боку українських активістів. Семена в статті оцінив блокаду позитивно, а дії Росії навесні 2014 року назвав анексією – слідство вирішило це закликом до порушення територіальної цілісності Російської Федерації. Фактично журналіста судили за думку про те, що Крим залишається частиною України.