Джон Вільямс, виконавчий директор
Фотографія Філа Ноубла для Reuters є однією з найвизначніших останніх часів — з історії, яка продовжує перевершувати всі суперлативи. Але вона не почалася з великої редакції. Вона почалася з фрілансера.
Фотограф Террі Харріс протягом 16 днів таборував біля маєтку короля Чарльза в Сандрінгемі, Норфолк, висвітлюючи події навколо Ендрю Маунтбеттена-Віндзора. Коли в четвер вранці приїхали шість автомобілів поліції Темз-Веллі без розпізнавальних знаків, він був там. Він швидко передав фотографії через агентство Bav Media — і історія набула розголосу.
Коли колишнього принца відвезли на південь для допиту, слід привів до Ейлшема. Фотограф Reuters Філ Ноубл, отримавши інформацію, прочекав кілька годин. Настала темрява. Нічого не сталося. Він зібрав речі. Пішов у готель, щоб заселитися. Тоді надійшов ще один дзвінок.
Він повернувся якраз вчасно, щоб побачити, як дві машини швидко від'їжджають. Він зробив шість знімків.
Два були порожніми. Один був нечітким. Ще два були з поліцейськими. Один зафіксував історичний момент. Вперше з часу арешту (і подальшої страти) Карла I в 1647 році високопоставлений член королівської родини був затриманий і поводився як звичайний громадянин.
Знову і знову, зображення та репортажі, які формують громадську думку, починаються з фрілансерів — людей, які працюють без захисту, ресурсів та впевненості великих інституцій. Вони беруть на себе фінансовий ризик. Вони беруть на себе юридичну відповідальність. Вони ризикують своїм часом, працюючи над історіями, які можуть ніколи не побачити світ.
Новинні організації покладаються на них. Аудиторія залежить від них.
Якщо ми дбаємо про відповідальність, про докази, про публічні записи, то ми повинні дбати про людей, які так часто першими їх фіксують.
Адже без фрілансерів багато моментів, які визначають нашу епоху, просто залишилися б непоміченими.