Вшановують пам'ять фотографа і журналіста-фрілансера Пола Конроя, який помер від серцевого нападу. Йому було 61 рік, і він щойно повернувся з Куби, де висвітлював наслідки арешту президента Венесуели Ніколаса Мадуро Сполученими Штатами.
У 2012 році Пол отримав важкі поранення під час нападу, в результаті якого загинули його колега з Sunday Times Марі Колвін та французький фотожурналіст Ремі Очлік під час облоги Хомса. Вивезений з Сирії разом із колегою-журналісткою Едіт Був'є, він провів п'ять місяців у лікарні у Великій Британії, перенісши 23 операції на нозі, а також операції на животі та спині.
Пол задокументував свої випробування у книзі «Під дротом» — гострій розповіді про виживання, журналістику та моральний обов'язок бути свідком. У 2018 році за мотивами книги було знято фільм, у якому роль Пола зіграв Джеймі Дорнан. Фільм «Приватна війна» познайомив широку аудиторію з реаліями, з якими стикаються журналісти-фрілансери у зонах військових конфліктів.
Алан Конрой очолив вшанування пам'яті свого брата, розповівши, як Пол знаходив глибоке задоволення у викритті несправедливості: «Я думаю, він би з гордістю сказав: «Я зробив свою справу, моя совість чиста. Я дійсно щось зробив для цього»». Член ради попечителів RPT і ведучий BBC Клайв Мірі описав його як «чудового фотожурналіста і чудову людину... порядного, принципового і доброго чоловіка», а міжнародний редактор Channel 4 News Лінді Хілсум сказала: «Всі ми, хто знав і любив його, глибоко засмучені».
Пол висвітлював конфлікти в Лівії, Афганістані, Демократичній Республіці Конго, а також Сирії. Останнім часом він працював в Україні. Через два десятиліття після отримання стипендії від фонду Rory Peck Trust на навчання в умовах ворожої обстановки, Пол навчав українських журналістів наданню першої допомоги на полі бою, передаючи навички, які колись допомогли врятувати його власне життя, і продовжуючи документувати наслідки війни для цивільного населення.
Виконавчий директор фонду Rory Peck Trust Джон Вільямс сказав: «Навіть наприкінці свого життя Пол робив те, що завжди робив: прямував до подій, а не від них. Для тих з нас, хто вірить у важливість журналістики, його життя є нагадуванням про те, як ця віра виглядає на практиці. Він з'явився. Він залишився. Він став свідком».
Пол Конрой залишив після себе дружину, трьох синів та онуків.